Skip to content

Хорошого full-stack розробника видно не з екранів, а з рішень, яких ви не бачите: модель даних, збої та повтори, бюджети швидкодії, права доступу, моніторинг і те, чого він свідомо не будує. Як ці рішення виглядають і як перевірити їх на співбесіді.

Опубліковано
Читання
11 хв
Автор
Yaroslav Tsarenko
–переглядів
Над темною водою видно невелику світлу верхівку, а під поверхнею тягнеться велика структура з ліній і вузлів

Два розробники показують вам однаковий екран оформлення замовлення. Кнопки ті самі, форма та сама, демо проходить ідеально. Різниця з'явиться через три місяці: в одного продукту оплата, що пройшла двічі, створює одне замовлення, а в іншого два. В одного клієнт бачить лише свої рахунки, а в іншого, якщо змінити число в адресі, ще й чужі. В одного про збій ви дізнаєтеся з графіка о 9:05, а в іншого з листа розлюченого клієнта о 14:00.

Цю різницю не видно на демо. Вона складається з рішень, які хороший full-stack розробник ухвалює до того, як намалює перший екран, і про які рідко розповідає. Я назвав би це невидимою архітектурою. У цій статті розберемо, з чого вона складається, на прикладах із моїх проєктів, і як засновнику чи техліду перевірити таке мислення на співбесіді, навіть без глибокого технічного бекграунду.

Що насправді купуєте, коли наймаєте full-stack розробника

Засновник бачить екрани, функції та дедлайн. Розробник, який думає системно, бачить ще й те, що під ними: як зберігаються дані, що станеться, коли зовнішній сервіс не відповість, хто має право на яку дію, скільки коштуватиме кожен запит, коли користувачів стане вдесятеро більше.

Що видно на демо і що насправді визначає продуктЕкрани · Форми · ДемоВидно на демоМодель даних і обмеженняПрава доступу на серверіПовтори та ідемпотентністьБюджети швидкодії й вартостіМоніторинг і сповіщенняЩо поки не будуватиПроявиться за кілька місяців

Початківець думає функціями: «додати форму входу», «зробити картку товару». Досвідчений розробник думає системою: як вхід працюватиме для трьох ролей, що буде з карткою, коли ціну змінять посеред оформлення, звідки візьметься правда про залишок на складі. Обидва напишуть форму. Але від другого ви отримуєте ще й продукт, який можна змінювати без страху.

Тому коли ви порівнюєте кандидатів за портфоліо, порівнюєте лише верхівку. Нижче — шість рішень, з яких складається решта, і в тому порядку, в якому їх варто ухвалювати.

Модель данихсутності, зв'язки, обмеженняПрава доступухто що бачить і змінюєШляхи збоївповтори, таймаути, дублікатиБюджетишвидкодія і вартістьМоніторингяк дізнатися про проблему першимЕкранифункції поверх готової основи
У якому порядку хороший розробник ухвалює рішення

Спочатку модель даних, потім екрани

Найдорожча помилка в продукті — модель даних, яка не відповідає бізнесу. Екран можна перемалювати за день. Таблицю, у якій уже живуть дані тисяч користувачів, доводиться мігрувати, і кожна міграція — це ризик.

Хороший розробник починає з питань, які звучать дуже не технічно:

  • Чи може в одного замовлення бути кілька виконавців? А в одного користувача кілька компаній?
  • Що відбувається з історією, коли змінюється ціна: старі замовлення зберігають стару?
  • Які стани має заявка і які переходи між ними заборонені?
  • Що з цього ви захочете бачити у звітах через пів року?

Відповіді стають таблицями, зв'язками та обмеженнями в базі. Обмеження тут ключове слово. Мій підхід — робити так, щоб неможливий стан був неможливим на рівні бази даних, а не лише в коді: унікальний ключ не дасть створити два активні замовлення з одного кошика, перевірка не дасть записати від'ємну суму, зовнішній ключ не залишить «осиротілих» записів. Код можуть переписати, обійти чи забути. Обмеження в PostgreSQL спрацює завжди.

Як це виглядає, коли модель даних пустили на самоплив, я бачив на AllShip AI, американському маркетплейсі перевезень. Продукт жив у трьох репозиторіях, а база здебільшого складалась із ботів і згенерованих ставок. Під час перебудови я прочитав старі дані, переніс 16 реальних акаунтів і 5 перевізників, а ботів і фейкові записи залишив позаду. Нова модель домену стала основою, на яку вже лягли кабінети для вантажовласників, перевізників, водіїв і адміністраторів.

Ще одна ознака зрілої моделі — продумані стани. Заявка, замовлення чи бронювання майже завжди проходять кілька етапів: створено, підтверджено, оплачено, виконано, скасовано, оскаржено. Якщо стани описані явно і переходи між ними перевіряються, продукт не зможе «виконати» скасоване замовлення чи двічі повернути гроші. Якщо ж стан розмазаний по кількох прапорцях на кшталт isPaid і isCancelled, рано чи пізно з'явиться запис, де обидва дорівнюють true, і ніхто не знатиме, що з ним робити. На AddSale, наприклад, воронка лідів має сім чітких етапів від першого контакту до інтеграції, і обидві сторони бачать, на якому з них зараз лід.

Для маркетплейсів це питання ще гостріше, бо ви будуєте для двох сторін одразу. Про те, що потрібно в першій версії маркетплейсу, я писав окремо: що будувати першим.

Що станеться, коли щось піде не так

Демо завжди проходить щасливим шляхом. Продакшен живе в усіх інших. Мережа обривається посеред запиту. Платіжна система надсилає той самий вебхук двічі. Користувач натискає «Оплатити» вдруге, бо сторінка думала три секунди. Сторонній API відповідає через 40 секунд або не відповідає зовсім.

Для кожної дії, яка змінює гроші, замовлення чи повідомлення, хороший розробник ставить собі три питання:

  1. Що буде, якщо це виконається двічі?
  2. Що буде, якщо це впаде посередині?
  3. Хто і як дізнається, що воно впало?

Відповідь на перше питання — ідемпотентність: операція дає той самий результат, скільки б разів її не повторили. Класичний приклад — ідемпотентні запити Stripe: клієнт надсилає унікальний ключ у заголовку Idempotency-Key, Stripe зберігає результат першого запиту з цим ключем і на повтор повертає той самий результат замість нової операції. Той самий принцип потрібен і всередині вашого продукту, коли вже ви приймаєте вебхуки.

Той самий вебхук оплати прийшов двічіПерша доставкаВебхукподія evt_481Подію вже бачили?ні, вона новаСтворити замовленняі зберегти IDДруга доставкаТой самий вебхукподія evt_481Подію вже бачили?так, обробленоВідповісти 200 OKбез другого замовленняУнікальний ключ на ID події перетворює повтор на порожню дію

Відповідь на друге — фонові задачі з повторами. Усе, що повільне або залежить від сторонніх сервісів, не повинно тримати запит користувача. На SimplyDepo, американській платформі для e-commerce і керування замовленнями, я переніс надсилання сповіщень у чергу задач з повторами й dead-letter обробкою, і ендпоінти, з якими працюють користувачі, перестали на нього чекати. Генерацію великих PDF-звітів я переписав у потокові фонові задачі, і цілий клас таймаутів в адмінці зник. Як це влаштувати технічно, детально розібрано в статті про черги задач у Node.js.

Відповідь на третє — моніторинг, до нього повернемося нижче.

Бюджети швидкодії: цифра замість «щоб було швидко»

«Сайт має бути швидким» — це побажання. «Головний контент з'являється за 2,5 секунди на мобільному» — це бюджет, який можна перевірити і з яким можна порівнювати кожну нову функцію.

Для вебу такі цифри вже є. Google визначає Core Web Vitals з чіткими порогами для 75-го перцентиля відвідувань: LCP (завантаження головного контенту) до 2,5 секунди, INP (реакція на дію) до 200 мілісекунд, CLS (стрибки макета) до 0,1.

Core Web Vitals: бюджет у реальних цифрахLCP: головний контент2,5 с4 сINP: реакція на дотик чи клік200 мс500 мсCLS: стрибки макета0,10,25ДобреПотребує покращенняПоганоМіряють на 75-му перцентилі відвідувань. Джерело: web.dev

Хороший розробник тримає такий бюджет із першого дня, бо швидкодію набагато легше не втратити, ніж повернути. Лишні бібліотеки, неоптимізовані зображення, дані, які вантажаться на клієнті замість сервера, накопичуються непомітно. Для фронтенду мій дефолт — Lighthouse 90+ і серверні компоненти там, де вони окуповуються.

На бекенді бюджет вимірюється не середнім часом, а повільним хвостом: P95 чи P99, тобто як почувається найповільніша двадцята частина запитів. Середнє може бути чудовим, а кожен двадцятий клієнт чекатиме вічність. На SimplyDepo я профілював найповільніші ендпоінти, і точкові індекси та переписані N+1-запити знизили P95 на списках замовлень. Індекси я додаю за результатами EXPLAIN ANALYZE, а не навмання.

Є ще один бюджет, про який часто забувають: гроші. Кожен виклик AI-моделі, кожна хмарна функція, кожен лист має ціну. Розробник, який думає системно, ще до запуску знає, скільки приблизно коштуватиме один активний користувач на місяць.

Безпека за замовчуванням, а не «потім»

У рейтингу найпоширеніших ризиків вебзастосунків OWASP Top 10:2025 перше місце знову посідає зламаний контроль доступу: користувач бачить або змінює те, на що не має права. Це не екзотичні атаки, а найбуденніша помилка: сервер перевіряє, що ви увійшли, але не перевіряє, що замовлення з цим номером ваше.

Тому права доступу — частина моделі, а не функція, яку «додамо перед запуском». Хороший розробник ще на етапі моделі записує, хто що бачить і змінює, перевіряє права на сервері для кожної дії, а не лише ховає кнопки в інтерфейсі, і пише тести на те, що чужі дані недоступні.

На AllShip AI до перебудови не було єдиного шару авторизації. Я провів аудит 109 точок входу на права доступу і налаштував суворий CSP. AI-асистент у продукті вміє користуватися інструментами, але ніколи не діє самостійно. На AddSale, латвійському B2B-маркетплейсі, з першої версії були підтвердження email, хешування паролів Argon2 і захист від ботів.

Моніторинг: як дізнатися про проблему раніше за клієнта

Застосунок без моніторингу — це застосунок, про проблеми якого ви дізнаєтеся від користувачів. Деякі з них не напишуть, а просто підуть.

Google у книзі про SRE пропонує починати з чотирьох «золотих сигналів»:

  • Затримка — скільки триває обслуговування запиту, причому успішні й помилкові варто міряти окремо.
  • Трафік — скільки запитів на систему припадає.
  • Помилки — частка невдалих запитів, включно з тими, що повертають «успіх» з неправильним вмістом.
  • Насичення — наскільки система «заповнена»: черги, пам'ять, з'єднання з базою.

Для MVP не потрібна складна платформа спостереження. Потрібні логи з контекстом (який користувач, яке замовлення), сповіщення про помилки, графік черги фонових задач і щоденні перевірки даних. Наприклад, для інтернет-магазинів латвійської e-commerce студії, з якою я працюю з 2023 року, крім інтеграцій з провайдерами, вебхуків і фонових задач, працюють щоденні перевірки даних: вони ловлять розбіжності раніше, ніж їх помітить клієнт.

Питання для кандидата просте: «Як ви дізнаєтеся, що оплати перестали проходити?» Якщо відповідь «клієнти напишуть», ви почули все, що потрібно.

Що хороший розробник свідомо не будує

Найнедооціненіша навичка — казати «це поки не потрібно». Кожна функція, яку побудували, — це код, який треба тестувати, оновлювати й підтримувати. Хороший розробник захищає ваш бюджет від самого себе.

Що зазвичай не потрібно в першій версії:

  • Власна авторизація, оплати, пошта, зберігання файлів. Це купують як готові сервіси, а не пишуть.
  • Мікросервіси. Один добре організований застосунок простіше розгортати, налагоджувати і змінювати. На AllShip AI я робив зворотне: три окремі застосунки зібрав в один.
  • Складна автоматизація операцій. Для перших ста клієнтів адмінка і людина часто кращі за скрипт, який треба налагоджувати.
  • Власна дизайн-система. Готова бібліотека компонентів дає охайний інтерфейс за частину ціни, а бренд можна відшліфувати після перших платних клієнтів.
  • «Масштабування на мільйон користувачів». Спочатку потрібні перші сто.

Але є речі, на яких економити не можна, бо їх дорого змінити, коли продукт уже живе.

Дешево змінити потім

  • Дизайн-системаготова бібліотека компонентів
  • Автоматизація операційадмінка і людина замість скриптів
  • Кількість функційодин повний сценарій замість десяти

Дорого змінити потім

  • Модель данихміграції живих даних дорогі
  • Права доступудірку знаходять уже користувачі
  • Гроші й повториподвійні списання не скасуєш тихо
Де можна зрізати кут у першій версії, а де ні

Якщо ви вже зібрали прототип на Lovable, Bolt чи Cursor, саме цей список варто перевірити першим. Про те, коли такому прототипу потрібен розробник, є окрема стаття: 10 ознак, що час кликати розробника. А чому AI-агенти доводять до кінця лише близько чверті реальних задач, я розібрав у статті про дослідження Co-Design Bench.

Швидкість проти технічного боргу: чесний компроміс

Засновники часто чують дилему: «можемо зробити швидко або якісно». Це хибний вибір. Дослідження DORA, яке роками вимірює команди розробки, прямо каже, що швидкість і стабільність не є компромісом: у більшості команд показники рухаються разом, і сильні команди добре виглядають за всіма метриками одночасно.

Технічний борг при цьому існує, і брати його іноді правильно. Мартін Фаулер описав це квадрантом технічного боргу: борг буває свідомим або випадковим, обачним або безрозсудним.

Технічний борг: не весь він поганийСвідомийВипадковийБезрозсуднийОбачнийБез дизайну, аби швидшеціну платить кожна функціяНіхто не знав, що це проблемавиявиться, коли зламаєтьсяЗапускаємо, борг записанийі повертаємо його вчасноНормально для MVPЗробили, а потім знайшли кращенормально, рефакторимо з ростомЗа квадрантом технічного боргу Мартіна Фаулера

Свідомий обачний борг — нормальний інструмент: «запускаємося з ручною модерацією, автоматизуємо після сотого клієнта». Його записують, знають ціну і повертають. Безрозсудний — «на дизайн немає часу» — накопичується непомітно, поки кожна нова функція не почне коштувати втричі дорожче.

Хороший розробник відрізняється тим, що вміє назвати борг уголос: «ось тут я спрощую, ось чим це загрожує, ось коли варто повернутися». Тести на ключові бізнес-правила — частина цієї дисципліни: на Allship.ai у 2023–2024 роках я довів покриття тестами Jest основних сценаріїв до 85%, і падінь у продакшені стало приблизно на 20% менше.

Приклад: одна функція, два підходи

Візьмімо звичайну задачу для маркетплейсу послуг: клієнт оплачує замовлення, виконавець отримує сповіщення, адміністратор бачить усе в панелі.

Питання Підхід «аби працювало» Підхід з невидимою архітектурою
Двічі натиснули «Оплатити» Два платежі, два замовлення Ключ ідемпотентності, одне замовлення
Вебхук оплати прийшов двічі Подвійне зарахування Подію перевіряють за ідентифікатором і обробляють раз
Пошта не відповідає Користувач чекає, потім бачить помилку Лист іде у фонову чергу з повторами
Хтось змінив номер замовлення в адресі Бачить чуже замовлення Сервер перевіряє власника, тест це фіксує
Ціна змінилась під час оплати Незрозуміло, яку списали Ціна фіксується в замовленні на момент оплати
Щось зламалось уночі Дізнаєтеся вранці від клієнта Сповіщення про помилку і графік черги

Користувач не побачить жодного рядка з правої колонки. Він просто відчує, що продукт працює. А ви не витратите тиждень на ручне повернення подвійних платежів.

Як розпізнати таке мислення на співбесіді

Тепер практичне. Вам не обов'язково розумітися на коді, щоб оцінити, як кандидат думає. Достатньо питати про ситуації і слухати, чи відповідь конкретна.

Питання, які варто поставити:

  1. «Розкажіть про продукт, де модель даних довелося міняти, коли він уже працював. Що б ви зробили інакше?»
  2. «Клієнт натиснув "Оплатити", гроші списались, а сервер упав до запису замовлення. Що станеться в продукті, який ви зробите?»
  3. «Як ви гарантуєте, що користувач не побачить чужі дані?»
  4. «Як ви дізнаєтеся, що щось зламалось у продакшені?»
  5. «Що з мого опису ви не стали б робити в першій версії і чому?»
  6. «Де ви свідомо спростили б, і коли до цього треба повернутися?»
  7. «Кому належатимуть репозиторії, хостинг і акаунти сервісів?»

Червоні прапорці:

  • Розмова лише про фреймворки й мови, а не про ваш продукт.
  • Одна точна ціна й термін без жодного уточнювального питання.
  • «Права доступу і тести додамо в кінці».
  • На питання про збої відповідь «таке не трапляється».
  • Код і хостинг будуть на акаунтах розробника.
  • Небажання сказати, чого він робити не буде.

Таблиця оцінки. Оцініть кожен пункт від 0 до 2 після розмови:

Що оцінюєте 0 — тривожно 1 — нормально 2 — сильно
Модель даних Одразу про екрани Питає про сутності Питає про стани, історію, звіти
Збої та повтори «Не трапляється» Знає про повтори Ідемпотентність, черги, dead-letter
Швидкодія «Буде швидко» Згадує оптимізацію Називає бюджет і як міряє
Безпека «Є логін» Ролі в інтерфейсі Перевірка прав на сервері й тести
Моніторинг «Клієнти скажуть» Логи Сповіщення, метрики, перевірки даних
Обсяг Будує все Погоджується різати Сам пропонує, що відкласти
Компроміси Немає Визнає борг Називає ціну і план повернення

Від 11 до 14 балів — кандидат думає системою. Від 7 до 10 — нормальний рівень, але попросіть приклади. Нижче за 7 — ризик, що невидиму частину доведеться переробляти за ваші гроші. Це не наукова шкала, а спосіб структурувати власне враження і порівнювати кандидатів однаково.

Ще одна підказка: хороший розробник на співбесіді ставить більше питань про ваш бізнес, ніж ви про його досвід. Якщо він питає, хто ваші користувачі, як ви заробляєте і що буде через пів року, — це той самий системний погляд.

Наступний крок

Невидима архітектура не робить продукт дорожчим. Вона робить дешевшою кожну наступну зміну. Ви платите за неї один раз на старті, а не щоразу, коли продукт росте. Скільки коштує MVP, у якому ці рішення ухвалені правильно, я розписав у статті про вартість MVP у 2026 році.

Я будую складні продукти від моделі даних до запуску: маркетплейси, платформи з кількома ролями, AI-функції на реальних даних. Ви розмовляєте напряму з інженером, який пише код. Як я працюю над першими версіями, описано на сторінці розробки MVP. Якщо хочете перевірити, як ці питання стосуються вашого продукту, напишіть кілька рядків про нього.

Було корисно?

– вподобань · – переглядів

LinkedInXTelegramFacebook
Потрібно таке для вашого продукту?Розробка MVP для засновників, яким потрібен продукт, а не прототипДетальніше →

Часті запитання

Як перевірити full-stack розробника, якщо я сам не технічний?

Питайте не про інструменти, а про ситуації: що станеться, якщо оплата пройде, а сервер впаде до запису замовлення; як він перевіряє, що користувач бачить лише свої дані; що він не став би будувати в першій версії. Хороший розробник відповідає конкретно, називає компроміси й ставить зустрічні питання про ваш бізнес.

Що таке ідемпотентність і чому вона важлива для бізнесу?

Ідемпотентна операція дає той самий результат, скільки б разів її не повторили. Мережа рветься, вебхуки приходять двічі, користувачі натискають кнопку ще раз. Без ідемпотентності це подвійні списання, дублікати замовлень і листів. Наприклад, Stripe для цього приймає заголовок Idempotency-Key і на повтор повертає збережену відповідь першого запиту.

Які червоні прапорці при найманні розробника?

Розмова лише про фреймворки, а не про ваш продукт; одна точна ціна без питань; «права доступу зробимо потім»; немає відповіді, як він дізнається про помилку в продакшені; код і хостинг на його акаунтах; небажання пояснити, що він не робитиме.

Чи треба жертвувати якістю, щоб запуститися швидше?

Не в тих місцях, які дорого змінювати. Дослідження DORA показують, що швидкість і стабільність поставок не є компромісом: сильні команди мають добрі показники обох. Скорочувати варто обсяг функцій і дизайн, а не модель даних, права доступу й обробку збоїв.